Воістину дивна річ, щоби ми не споживали все одно без хліба насущного чогось буде недоставати..Його буде хотітися все більше і більше..

 Мабуть ми так створені.. Недарма Господь наш Ісус Христос (слава Христу) сказав про Себе : "Я є хліб, який з неба.."

 У давні часи для ізраїльтян у пустелі з неба випала мана небесна , як роса ранкова-ангельській хліб..Подібна до коріандрового насіння зі смаком меда..

 З неї можна було робити борошно та пекти попелюшки... Уявіть собі у пустелі небесні попелюшки.. Проте народ роптав кажучі, щонабридла нам ця негідна мана з неба..

 Згадайте як у цій місцевості було після війни і який інвентар був на початку минулого століття у місцевих хліборобів.. Але люди частіше співали, раділи життю.

 Зараз є майже все, про що тоді не те що мріяти, а й уявити ніхто не міг.. Але нам завжди чогось бракує.. Що ж це за вакуум та пустота, що це за незбагненна тайна небесна..

 Напевно ствоюючи нас, Бог поклав вічність у серце.. Тому приходячи до своїх витоків багаті і бідні, можновладці і прості люди відчувать себе дітьми природи, творінням на планеті життя, частинкою єдиної і неповторної екосистеми, як неповторною індівідуалністю є кожна людина на Землі! Та кожна людина цінна для свого Творця, бо любов Його є неліцемірна та безумовна.. )))